Джерельце

Зразковий фольклорно-етнографічний ансамбль Моршинської школи мистецтв віддавна називають королівським не тільки тому, що це перегукується з прізвищем керівника колективу - заслуженого працівника культури Ірини Іванівни Король, а насамперед тому, що якістю своєї програми та виступів він, направду, є елітним.

Про феномен Ірини Іванівни, як викладача і митця, можна написати цілу книгу. Ця дивовижна і на рідкість працьовита жінка навіть у скрутних умовах, коли уся культура не тільки Стрийщини, але й України засинала летаргічним сном, коли більшість викладачів мистецьких закладів, очікуючи на зарплату по 2-3 місяці, махнули рукою і перетворили свою професію у просту формальність, "цариця" культури Стрийщини, Ірина Іванівна, із святою вірою у серці не покладаючи рук працювала і продовжує працювати для України. Своїми результатами вона повсякчас доводить, що немає поганих дітей, а є безталанні викладачі. Приймаючи у свої руки «безформенну сировину» - маленьких і сором'язливих діточок, вона ліпить з них справжніх артистів, які вільно живуть і дихають на сцені. Сила її особистості, безмежна людяність, доброта і водночас вимогливість мають великий виховний вплив на дітей. Серед її вихованців ніколи ніхто не бачив виявів розбещеності і безвідповідальності. Покоління змінюють покоління, підростаючи, діти вирушають у самостійне життя, однак спогади про цю жінку, про спільні мистецькі переживання назавжди вплітаються у долю. Секрет Ірини Іванівни полягає не в особливій методиці, а в простому і вічному - вона понад усе любить дітей.

... Те, що фольклорний світ Європи більше знає і поціновує «Джерельце», ніж на Україні, - не дивує. На якому б фестивалі не побувало «Джерельце» - скрізь залишає у глядачів ейфорію захоплення. Часто наслідками численних поїздок моршинців стає налагодження творчих союзів. Так, чотири роки тому вони побували у місті Кішкунгалаш (Угорщина) на міжнародному фольклорному фестивалі «Збір винограду», де познайомилися з колективами різних Держав, але особливо заприятелювали з делегацією з міста Новий Сонч (Польща). Польські друзі зі свого боку запросили наших земляків взяти участь у міжнародному фестивалі дитячих фольклорних колективів, який щорічно, з 1992 року, проходить у Новому Сончі. Наприкінці цього літа він був восьмим.

Треба було тільки бачити розпач малих «джерельцят», які сиділи в автобусі, що ось-ось мав рушати в дорогу, коли їх повідомили, що їхня «королева» через раптову хворобу не зможе поїхати на фестиваль. Дехто навіть дав волю сльозам. Опікунську місію довелося взяти на себе директору Моршинської школи мистецтв п. Ростиславу Фединцю, завідувачці відділу у справах сім'ї' та молоді Стрийської рйдержадміністрації п. Юлії Курилишин та дочці Ірини Іванівни - п. Оксані Король. До речі, Оксана є студенткою 3-го курсу Львівської консерваторії, і якщо ця молода й перспективна людина продовжить справу своєї матері, то з певністю можна сказати: Стрийщина і надалі матиме висококласний дитячий фольклорно-етнографічний ансамбль, здатний гідно репрезентувати Україну на міжнародних мистецьких сценах.

Специфіка режисури та організації фестивалю у Новому Сончі є оригінальною і варта запозичення.

- Не тільки у нас на Україні, - розповідає п. Ростислав Фединець, але й за кордоном такого дитячого фестивалю щодо рівня організації нам бачити не довелося. Конкурси чи фестивалі традиційно проходять день-два, щонайбільше - три. Колективи, виступаючи по 10-15 хвилин, не мають змоги всебічно продемонструвати свою самобутність. Поляки ж спочатку проводять по воєводствах конкурси своїх фольклорних колективів. Цьогоріч із 86 польських колективів-учасників першого туру було відібрано 6 кращих. Переможцям вони запрошують для фестивального партнерства теж 6 колективів з інших держав. Відбір іноземців проходить на основі характеристик, аудіо-і відеозаписів. Тобто критерій відбору тут теж є дуже серйозним. У буклетах, вручених кожному учаснику, є перелік тих колективів, які брали участь у конкурсах Нового Сончу з 1992 року, - це майже увесь світ! Цьогоріч як партнери були представлені Чилі, Шотландія, Кіпріоти, Словенія, Молдавія і Україна - власне вона й була персоніфікована моршинським «Джерельцем». Гостями були запрошені колективи Франції та Іспанії.

Що є сильного у такому партнерстві? Можна ствердити, що колективи з-за кордону - майже професійні, а польські - просто гарні репрезентанти народного фольклору, однак ідеальної «вицвічки» ще не мають. Засобом партнерства поляки, які докладають максимум зусиль для естетичного виховання молоді, підняття рівня культури і збереження фольклору, підтримують своїх колег, привертаюсь, до них інтерес світу і пропагують за проходження такого фестивалю, крім того, вони примушують їх у такий спосіб «підтягуватися» до високого рівня.

Фестиваль триває тиждень І кожному із шести колективів відведений окремий день. Понеділок був українським, тобто «Джерельце» відкривало фестиваль. Приємно вразило те, що по усьому місту були перетяти, де українською мовою написано: «День український - 26 Липня» і лозунг - символ фестивалю «Дитяча дружба будує мир світу дорослих». Перший фестивальний день розпочався зі святої меси у храмі, з амвона діти кожної делегації співали рідною мовою уривки молитов. Згідно фестивальної традиції, усі гості дарували храмові національного характеру сувеніри. На згадку про талановитих українців залишився чудовий вишиваний рушник. Храмове дійство було настільки гарним, що молдавська делегація взяла та й зааплодувала - чим викликала щиру посмішку польського священництва. Після вранішньої меси мер Нового Сончу приймав у себе керівників усіх делегацій, а потім відбулася прес-конференція за участю віце-президента міста, завідувача міського відділу культури, головного режисера фестивалю. У першій половині дня на відкритій сцені біля мерії міста «Джерельце» продемонструвало коротенький «рекламний ролик» своєї програми. Люди за мікрофоном тисячу разів урочисто повідомили: сьогодні відбудеться великий концерт делегації і колективу з України на основній фестивальній сцені. Бо сам фестиваль проходив у великому гарному шатрі на 3 тисячі місць, а презентація, відкриття, гала-концерт, усі церемонії - на центральній площі біля мерії. Після такого «сценічного реверансу» нас запросили для інтерв'ю на місцеве телебачення. Чітка погодженість дій організаторів свята і атмосфера доброзичливості давали відчуття впевненості в успіху і психопогічного комфорту.

- Після основного виступу «Джерельця», - приєднується до розмови п. Юлія Курилишин, - до нас підійшов український консул з Кракова, який приїхав у Новий Сонч подивитися на своїх. «Мені було гордо сидіти тут, як консулові в іншій державі, - сказав піднесено пан Куравський, - тому що, направду, реакція глядачів і артистичної ради була фантастичною. Це було професійно і по-українськи глибинно!». Скажу, що до артистичної ради входили справжні «акули» фольклору з усієї Європи. І хоча фестиваль не мав конкурсного, характеру, артистична рада була своєрідним журі. У двогодинній співбесіді з нею, нам, керівникам, треба було продемонструвати компетентні знання фольклору і дати роз'яснення кожного сценічного елементу і жесту у виступі нашого колективу.

Щодо відпочинкової програми, то величезне задоволення і цілий оберемок вражень нашим дітям принесли екскурсія до Кракова, відвідування басейну. Асортимент страв - найрізноманітніший, усього досхочу.

До четверга ми готувалися теж ретельно, бо того дня на запрошення нашого польського колективу-партнера їхали на його батьківщину у село Малі Пшальничани. По приїзді, на дві години наших дітей, розібрали по домівках для гостини. Зауважу цікавий момент. Того дня була гарна погода, і усі жителі села активно збирали на городах урожай, на полях - косовицю. Однак, рівно о 6 годині, коли розпочинався спільний концерт українського і польського колективів, уся концертна площадка дощенту була заповнена селянами, які прийшли подивитися і порадіти за дітей. Старші чоловік і жінка села привітали нас хлібом-сіллю. Це прийняття було на рівні двох держав.

... Силу впливу сценічного автографу "Джерельця" підтвердив навіть той факт, що головний режисер фестивалю Йозеф Бродак запропонував завершити гала-концерт виходом усіх колективів на сцену у вигляді гаївкових «воріт». А заключним номером стала українська коломийка, яку разом з «джерельцятами», коло в колі, азартно танцювали чилійці, шотландці, кіпріоти, молдавани, словенці! Усе супроводжувалося казковими феєрверками і салютами - справжньою симфонією вогню і світла.

«Джерельце» поверталося на Україну з теплими сердечними спогадами про гостинність польських друзів. Справді, чи не найкращим дипломатичним жестом обох країн є взаємоповага і взаємозахоплення один одним на рівні культур, на рівні основи основ - фольклору! А попереду у «Джерельця» знову нові зустрічі, мистецькі рейди. Адже ще у ході фестивалю моршинці отримали від німецької сторони запрошення стати у 2000 році почесними учасниками міжнародного фольклорного дитячого фестивалю, який щодва роки проходить у Німеччині.

Наталія ІВАНИШИН

Опубліковано: Рідне поле. - 21 жовтня 2000 р. - С. 2.