Джерельце

Під такою назвою 6 березня в Палаці культури курорту Моршин відбулося театралізоване свято, присвячене 180-ій річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Творчість Т. Г. Шевченка всією своєю суттю скерована у майбутнє. Кожне покоління звертається до неї, як до однієї з великих і цінних національних традицій, вона знаходить відгук у серці кожного українця.

Відкрив свято хор греко-католицької церкви лід керуванням Мирослава Меленя. В його виконанні прозвучали пісні на слова Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи...»; «На високій дуже кручі», «Заповіт».

Свою квітку у вінок ша­ни Кобзареві вплели найменші учасники свята - ді­ти дошкільної установи №1 селища Моршин, за що хочеться подякувати завідуючій Марії Мельник.

З великим захопленням глядачі сприймали програму «Тарас» у виконанні володаря Гран Прі II-го міжреспубліканського конкурсу-фестивалю - колективу дитячого фольклорно-етнографічного ансамблю Моршинської школи мистецтв «Джерельце». Художній керівник - невтомний аматор мистецької справи, талановитий організатор, людина, яка вміє запалити вогонь творчості в душах дорослих та дітей, послідовний відроджувач національних свят, обрядів, традицій - Ірина Король.

Улюблений герой Шевченкових поезій - витязь народний, повстанець-гайдамака, козак - запорожець, що виступає оборонником рідного краю, носієм народної правди і честі. І тому гарячими оплесками глядачів привітали учасників інсценіровки «Гайдамаки» - старшокласників Моршинської середньої школи. За цю творчу роботу хочемо подякувати організатору по національному відродженні Ірині Музично та вчительці української мови М. Завозіній.

У світовій ліриці немає митця, який би з такою любов'ю, сердечністю і ніжністю та сумом оспівував жінку-матір, сестру, кохану, дружину, їх тяжке життя. У виконанні Ганни Янків та Тетяни Устинович прозвучали пісні «Така її доля», «По діброві вітер віє», що стали вже народними, живуть і будуть вічно жити серед золотого зерна Шевченкової спадщини.

Ну щоб здавалося, слова..,
Слова та голос - більш нічого,
А серце б'ється, ожива,
Як їх почує..,
знать од Бога
І голос той і ті слова
Ідуть між люди.

Відлуння поетичного слова Шевченка і клятва Тарасу від всіх нас, вдячних нащадків, величаво і хвилю­юче прозвучали у віршах, котрі дуже емоційно, з патріотичним піднесенням прочитав майстер художнього слова Дмитро Кушнір, Максим Прикарпатський, який виступав в Каневі на Тарасовій горі під час святкування ЮНЕСКО в 1989 р. - 175-річного ювілею безсмертного Кобзаря і привіз в дар на наше Прикарпат­тя дорогоцінні реліквії з садиби Т. Шевченка - с. Моринців - священну землю і гілки Тарасової верби.

Ім'я Т.Г. Шевченка безсмертне. Це священне ім'я, як незгасний високо піднятий факел, завжди буде освітлювати духовні і творчі шляхи українського народу

Довго не відпускали зі сцени глядачі учасників свята - свята творчості, мистецької наснаги, свята шани та подяки великому Кобзареві, котрий загартував вогонь у серці чесного українського народу - вогонь свободи, героїзму, самовідданості.

Зі словами подяки звертаємось до голови товариства «Просвіта» селища Моршин Євгенії Мелень, творчого колективу Палацу культури в особі директора Романа Дутки, завідуючої бібліотекою Мирослави Винник, ведучих Лариси Шурару та Світлани Скобало, що організували та провели театралізоаане свято. Завдяки таким людям і відроджується на Україні її духовність та культурно - мистецька спадщина.

Ведучі святкового вечора закликали перетворити в дійсність заповітну думку Т. Шевченка - мрію в не залежну, вільну, міцну, усім світом відкриту державу - Україну.

На завершення вечора зведений хор виконав пісню «Пильнуй, Україно, пильнуй» та гімн «Ще не вмерла Україна», до виконання якого стоячи приєднався увесь зал.

М. Павлюк з групою глядачів

Опубліковано: Гомін волі. - 22 березня 1994 р. - № 33 (544).