Джерельце

Однією з останніх програм ЗТДУП “Джерельце” є вистава “Стародавнє весілля”. Самій постановці передувала велика дослідницька праця керівника колективу Заслуженого працівника культури України Ірини Король. Зразки пісенного та розмовного фольклору, по крупинках зібраного від довгожителів сіл Сколівського району Львівської області, лягли в основу її сценарію.

Та все ж, ідею створення композиції саме такою, як вона є, з тими неповторними ладканками, говіркою горян з Карпат, Ірина Король винесла із рідного села Тухолька. Пожовкла від часу світлина з весілля рідних батьків Єви та Івана Фединців, (високої сільської інтелігенції), стала тим невичерпним джерелом натхнення. Коломийки, які так майстерно, з неповторним гірським колоритом витинає на скрипці у виставі Ростислав Фединець є саме тими взірцями інструментального фольклору, які були створені у с.Тухолька його батьком – народним скрипалем та чоловіком тітки Анни по матері Марком. (В селі ті коломийки так і називають – “Маркові”).

Багато пісень, жартів та описів весільних обрядів було зібрано від жителів с. Тухолька п. Марії Гузій, (дочки згадуваного Марка), покійних нині п. Єви Петраш, п. Анастасії Тренич, матері та батька Фединців. Ця композиція стала своєрідною сповіддю перед рідною землею, перед малою великою батьківщиною, перед коханими батьками…

Не можемо не привести тут слів однієї з інформантів, п. Анастасії Тренич. За день до своєї смерті, після перегляду програми Національного телебачення “Рідним порогам поклонюсь”, (записаній у с. Тухолька під час виступу “Джерельця” з композицією “Стародавнє весілля”), вона радісно зітхнула:

“Коли то я, жінка, що все життя нічого не знала, крім тяжкої чорної роботи, могла сподіватися, що колись мої пісні заспівають, вберуть мою сорочку і то побачить світ! Ну, то тепер я можу спокійно вмирати!”

І так було – з бабусиних скринь діставались стародавні шлюбні сорочки, спідниці, серпанки та півки, речі, яким понад сто років, і котрі можна вважати музейними експонатами. У цій ноші діти пробували перенестися в часи юності їхніх прабабусь-дідусів та відтворити ті давні і не зовсім звичні за звучанням для сучасної людини пісні-ладканки… Крок за кроком вивчалися “па” стародавніх танців-коломийок.

І ось, здійснилось! Там сопілка дрібно грає, а дримба журкоче, там скрипочка витинає, а бубен регоче!

Весілля! Дружки і дружби, свахи і старости, батьки, і, мов двоє лебедів, - молодята… Все кружляє у різнобарвному вихорі та милує око й слух глядача. Починається народна драма.

У домі молодої йде приготування до весілля. Мати, ще й сама молода, нагадує у пісні про своє дівування та весілля, доні допомагають святково прибрати хату. Аж тут, з веселими піснями та жартами приходять свахи із старостіною, коліжанки та дружки молодої. Всі разом беруться до плетіння весільного вінка для наречених та букетиків для весільної громади з магічного зілля – барвінку, що має силу зберігати в родині мир, злагоду, здоров’я та любов.

Щойно молоду вбрали у весільний стрій та одягнули вінок, - приходить молодий з дружбами та весільним гуртом. Іде торг за молоду, яку рідний брат не хоче віддати в чужу родину, погоджується на це тільки після доброго викупу. Однак не забуває і про свої вимоги доброго ставлення до сестри. Ударено по руках і вже всіх гостей запрошено до весільних частувань. Поки свахи та дівчата подають на стіл, найстарші жінки ладкають – співають особливих весільних пісень, молоді обмінюються символічними дарунками – сорочкою та коралями. Весело грають музики, і вся весільна громада йде до танцю. Весілля в розпалі!

Прем’єра відбулася в День Незалежності, 24 серпня 2000 року на моршинській площі Незалежності. Сценічне стародавнє весілля мандрувало сценами не лише України. Щиро вітали малих “Джерельцят” гості країн всього світу на міжнародному фестивалі “Свято врожаю” в Угорщині, міжнародному фестивалі “Істібанско здравоживо” в Македонії, (де серед учасників з 14-ти країн світу “Джерельце” вибороло I місце), - 2000 рік; в с. Мшальніца, Польща, на Малому фольклорному фестивалі, у м. Рівне, - III Молодіжний міжнародний фольклорний фестиваль “Древлянські джерела”, 2001 рік; в м. Свебодзін, Польща, - участь в урочистостях та концертних програмах, присвячених 700-річчю міста, м. Новий Сонч, Польща, - Міжнародний фестиваль дитячих фольклорних колективів “Свято дітей гір”, в Німеччині, - 2002 рік, та все ж, найвідповідальнішим був показ вистави перед тими, хто в цьому виріс, знає з пелюшок кожну деталь звичаю, кожну ноту співанки - перед жителями рідного села Ірини Іванівни та Ростислава Івановича.