Публікації про "Джерельце"

РІКА ПОЧИНАЄТЬСЯ З "ДЖЕРЕЛЬЦЯ"

Завжди і в усіх народів світу виховання людини починається з вивчення свого роду, обрядів і звичаїв, щоб не росла вона перекотиполем, не жила в безпам'ятстві. Тому так високо і вагомо оцінюється робота у цьому напрямку зразкового фольклорно-етнографічного театру української пісні "Джерельце", що діє при Моршинській школі мистецтв, якою керує великий патріот і справжній митець Ростислав Фединець. А його сестра - заслужений працівник культури України Ірина Король - організатор і багаторічний керівник "Джерельця", яке веде відрахунок своїх років з 1973-го.

Тоді Ірина Іванівна вперше з вихованцями поставила дитячу оперу Миколи Лисенка "Коза-дереза". І цікаво, що одну з провідних ролей у ній грав колишній учень Лисовицької середньої школи, а нині голова облдержадміністрації Мирон Янків. Можливо, саме участь у театрі розвинула в ньому вміння впливати словом на маси...

Але справжній розквіт самобутнього мистецтва цього гарного дитячого колективу розпочався у переддень становлення державності України. Будучи її "повпредом" у тих регіонах, де дух був слабший і бракувало знань з царини власної історії, юне "Джерельце" стало своєрідною, мистецько-просвітницькою організацією. Відродивши на сцені різдвяні і великодні традиції краю, його героїчні повстанські сторінки у програмах, присвячених січовому стрілецтву, УПА, весільним звичаям, обжинкам та купальським святам, колектив "Джерельця" активно концертував. У його репертуарі - десятки програм, вистав, композицій. Де тільки набиралось сил у дітей та керівників, щоб, переступаючи через власні потреби, віддавати запал душ людям! Якщо навіть не а поїздках, яких завжди було вдосталь, то в себе, на сцені Моршинського палацу культури, що збирав шанувальників пісні з усього колишнього Союзу, щоб потім рознести легенду про неї у місцевість, де жили. Звісно, і слава, і визнання не забарилися, але Ірина Король прагнула не їх, хотілось нового."

- Це щоб діти набирались необхідних їм навиків, залучались до спільного процесу творення вже професійного Мистецтва, яке, своєю чергою, зі сцени виховує їх ровесників, розповідаючи про рідну історію, - ділиться думками Ірина Король, красива, повна енергії, величезного життєвого і сценічного досвіду жінка. Доля дарувала їй бути умілим організатором і режисером, сценаристом і етнографом, художником по костюмах і генератором усіх ідей.

У неї добре любляче серце, сповнене вірою у своїх земляків, яких вона хоче бачити щасливими, такими, як сама, бо вміє своєю роботою, своїм горінням запалити любов до справи, яку вершить.

І відрадно, що завжди поруч з нею вже дорослі її власні діти Руслан, Оксана, Світозар, брат Ростислав Фединець, чоловік Микола, його брат, десятки її учнів, незмінних колег, серед яких Валентина Лисак, Любов Осипенко, Уляна Ільків, Олег Калинюк, незбагненно чарівна у своїй щирості, приязні, підтримці хранителька і "хресна мама" колективу, голова "Клубу ділових жінок Стрийщини", завідувач відділу у справах сім'ї та молоді райдержадміністрації Юлія Курилишин. Про них говорили менше, але без них п. Ірині не обійтись, вони завжди надійна опора для неї. Але в день ювілею "Джерельця" і його керівника, королевою, як жартома цитували у віршах-посвятах поети, була Ірина Король, їй по праву належали дюбов і шана, її прибули вітати найповажніші державні мужі Львова, Стрия і Стрийщини, митці, просвітяни, друзі, учні. Свято, що відбулося у Моршинському палаці культури, повнилось піснями, словами подяки, подарунками, квітами, що свідчили про визнання жінки, матері, трудівниці, митця високого рівня Ірини Король.

З уривками концертних програм виступали "джерельцята", з посвятами - заслужені артисти і гості. Всього і всіх було багато, як наших мудрих, ніколи не в'янучих у красі, пісень і обрядів, що створив народ для своєї невмирущості. Вшановуючи ювілярів, ми творили себе, стаючи рікою добра і мудрості, що починаються з джерельця любові.

Лідія Миськів

Опубліковано: Газета "Високий Замок" (Стрийщина). - 22 травня 2003 р. - С.1.