Публікації про "Джерельце"

КОЖЕН СЮДИ ПРАГНЕ ПОВЕРНУТИСЯ ЩЕ ХОЧА Б РАЗ

Сонячне літо перебігло в осінню золотаву, заметіль і тільки спогади про яскраве сонце, високе синє небо і тепле море 2002 року залишаться дітям, які відпочивали у Міжнародному дитячому центрі "Артек", назавжди.
У червні-вересні ц.р. в "Артеку" оздоровилося 18 дітей з Стрийського району. Це чудове місце відпочинку на південному узбережжі Криму. В цій місцині з одного боку - Кримські гори, з іншого - Чорне море. Сонця тут багато-багато і повітря тепле, прозоре і чисте.

У червні 1925 р. в урочищі Артек з'явилися перші чотири брезентові намети. Сюди приїжджали відпочивати і оздоровлюватися діти, хворі на туберкульоз. Поступово кількість наметів зростала, збільшилось і число відпочиваючих. Згодом почали будувати постійні корпуси. Так крок за кроком лікувальний центр перетворився на всім відомий "Артек", у якому мріє побувати хоч раз в житті кожна дитина.

"Артек" має 19 міст -10 таборів. Це - "Озерний", "Річковий", "Лісовий", "Польовий", "Алмазний", "Кришталевий", "Бурштиновий", "Морський", "Кипарисний", "Лазурний". Кожен табір по-своєму неповторний, відрізняється один від одного не лише відстанню до моря, корпусами, формою одягу, а й парками, скверами, а головне - традиціями.

Кожен день в "Артеку" незабутній. Ігри, конкурси, походи, концерти, гурткова робота, зустрічі з видатними людьми - вченими, артистами, відомими політиками. А ще свої звичаї і традиції. Один з артеківських звичаїв пов'язаний з Ведмідь-горою - Аю-Даг. При сходженні на неї кожен артеківець повинен взяти біля підніжжя гори камінь, щоб потім покласти його на вершині (а дорога туди нелегка) і загадати бажання. Як запевняють старожили "Артеку", вони обов'язково збуваються. До речі, найзаповітніше бажання для дітей - це повернутися до "Артеку" ще раз.

А ще артеківський люд не уявляє себе без танців та пісень. Діти намагаються виконувати їх якнайчастіше. У кожного, хто побував тут, своя таємниця, своя сторіночка в нескінченній історії "Артеку". У когось - це вперше побачене море, в іншого - перша підкорена гірська вершина, або оплески, подаровані під час концерту, чи міріади яскравих південних зірок, які так близько побачив завдяки справжньому телескопу.

Зміна, про яку я хочу розповісти, була особливою. Адже в цей час проходив Міжнародний фестиваль-конкурс "Наша земля - Україна". Після попереднього відбору представляти Львівщину поїхало "Джерельце" - фольклорно-етнографічний ансамбль Моршинської школи мистецтв. На фестиваль також приїхали колективи з Прибалтики, Польщі, Румунії, Молдови, Білорусії, Росії.

Поява "Джерельця" в "Артеку" мала свою історію. Спершу в управління молодіжної політики, спорту та туризму облдержадміністрації з Києва надійшла інформація, що на фестиваль поїде колектив у повному складі. Діти уже, можна сказати, спакували валізи, як надійшла інформація: їдуть лише 10 учасників і на... відпочинок. Це повідомлення викликало справжній шок у мене, керівника колективу Ірини Король і, звичайно, у дітей та їхніх батьків. Як бути, як вибрати з кращих найкращих? Усе вирішилося на зборах, які проходили на засадах глибокого дитячого "джерельського" демократизму. Після кількагодинного обговорення шляхом голосування діти побажали найдостойнішим (правда, зі сльозами на очах, але без образи) щасливої дороги. Розв'язання цієї ситуації стало тестом на зрілість, достойність, чесність, порядність маленьких Людей, які виховуються, працюють і навчаються у великій педагогічній школі, що називається "Джерельце". Це хороший приклад для нас, дорослих.

Після відправлення дітей до нас зателефонував через кілька днів головний режисер фестивалю і запитав, чому діти приїхали без костюмів. Він також повідомив, що, коли вони не будуть брати участі у концерті, то є загроза їхнього повернення додому. Часу на з'ясування того, хто не спрацював належним чином - Львів чи Київ, не було. Постала інша проблема: хто повезе костюми? Адже не всі мали можливість нагально покинути свої справи і їхати аврально до Криму. Та знайшовся дуже відповідальний, серйозний і безвідмовний чоловік, який нерідко робить діло навіть "через не можу". Це директор Моршинської школи мистецтв Ростислав Фединець. Як він зумів "дотягти" 10 валіз і одну з наймолодших учасниць, без якої не можна було обійтися в композиції, один Бог знає...

Тепер про сам фестиваль. Його організатори вважають, що в роботі з дітьми повинна бути національна спрямованість, яка б враховувала при цьому етнічні і регіональні особливості народу України, його самобутність. Через традиції повинна виховуватися національна свідомість, любов до рідної землі, свого народу. Сьогодні особливу стурбованість викликає , дефіцит духовного розвитку юнацтва, бо саме в цьому віці закладаються основи особистості, її творчої неповторності. Прогаяне в цей період відтворити чи надолужити важко, а то й неможливо. А фестиваль дає можливість поспілкуватися талановитим ровесникам з відомими діячами культури і мистецтва.

Проводяться вони з 1997 р. Цього разу журі очолював президент Академії мистецтв України, ректор Академії образотворчого мистецтва і архітектури, народний художник України, академік, професор А. Чебрикін. Допомагали йому визначати найкращих народна артистка України Ніна Матвієнко, ректор Київської дитячої академії мистецтв, народний артист України, академік, професор М. Чембержі та ін.

"Джерельце" і тут підтвердило своє високе реноме, здобувши перше місце, за що отримало в нагороду цінний подарунок - магнітофон, а також оплески і щирі вітання друзів.

Колись Біланюк сказав: "Людина стає культурного в повному розумінні лише тоді, коли шляхом виховання і самовиховання вдається їй відчинити вікно у світ ідеалів і збудити віру в можливість їх реалізації". З повним правом так можна сказати і про керівника "Джерельця" Ірину Король, яка зуміла увібрати високі цінності в себе і відстоювати їх, а також високо їх цінувати в інших людях. Вона вміє відкривати свою душу, відчути в дитині рівну собі людину. А для цього потрібно мати велике серце і здатність віддавати його дітям. За це таку людину можна лише шанувати і любити.

Юлія Курилишин,
начальник відділу з питань сім'ї, молоді і спорту
Стрийської райдержадміністрації

На фото: "Джерельце" разом з народною артисткою України
Ніною Матвієнко;
чудова природа, чудовий настрій.

Опубліковано: Рідне поле. - 12 листопада 2002 р. - № 125 (1296). - С. 1-2.