Джерельце

З любов'ю до пісні, народного звичаю двадцять три роки тому народилося моршинське «Джерельце» - дитячий фольклорно-етнографічний ансамбль. Незмінним керівником цього колективу стала заслужений працівник культури України п. Ірина Король, натура творча, саме тому й приваблива, яскрава й колоритна, наділена майже гіпнотичною силою впливу на людей. Вона зуміла завоювати дитячі серця і, як результат багаторічної праці, колектив має значні досягнення: лауреат пертого, другого і Третього Всеукраїнських фестивалів дитячої фольклорної творчості, лауреат міжнародного дитячого фольклорного фестивалю «У галицькім колі».

Нещодавно моршинське «Джерельце», яке плекає і розвиває свої юні таланти у селищній школі мистецтв, вже вдруге побувало на міжнародному фестивалі «Збір винограду», що проходив у місті Кішкунгалаш в Угорщині. Такий фестиваль тут проводиться щорічно, і в ньому беруть участь творчі колективи з багатьох країн світу, таких як Німеччина, Греція, Бельгія, Чехія, Словакія, Голландія. Приємно, що до цього мистецького сузір'я приєдналася і Україна. І чимала заслуга в цьому саме нашого «Джерельця».

Отож, сьогоднішніми гостями нашої редакції є директор Моршинської школи мистецтв Ростислав Фединець та художній керівник «Джерельця» п. Ірина Король, які розповідають читачам про чергову поїздку в Угорщину.

- Три роки тому між містами Стрий та Кішкунгалаш (Угорщина) зав'язалися ділові й творчі стосунки. Стосунки по лінії мерії, прокуратури, міліції, спортивного комітету і культури. В один з прекрасних весняних днів 1994 року в Стрий приїхала завідуюча відділом культури Кішкунгалаша Пірошка Міко і, плануючи на майбутнє свою роботу, захотіла подивитись на дитячий фольклорний колектив, який могла би запросити на фестиваль у своє місто. Звичайно їй запропонували переглянути виступ нашого «Джерельця».

Концерт відбувся в санаторії «Лаванда» і одразу ж після його закінчення на сцену вийшла Пірошка Міко. Вона безпосередньо запросила наш дитячий колектив на фестиваль у Кішкунгалаш, який присвячується закінченню збору врожаю. Втіха для дітей була надзвичайно велика. Особлива радість полягала і в тому, що не було якихось попередніх аналізів, обговорень можливостей колективу настільки хлопці й дівчатка з «Джерельця» захопили угорську гостю, що вона одразу запросила їх на свято.

Ми дуже ретельно готувались по поїздки. Адже перед нами поставили чітку конкретну вимогу - потрібно було їхати в Угорщину з програмою (а ми показували гостям кілька програм), не стільки пісенною, як руховою. Все-таки існує мовний бар'єр. Ми взялися готувати, що було дещо незвично для нашого «Джерельця», танці, рухомі сцени. Працювали безперервно (щодня репетиції) ціле літо. Бо, по суті, це було таке перше запрошення на міжнародному рівні. «Джерельце» виступало за кордоном, але для українських громад. А тут треба було нести українське мистецтво безпосередньо для угорського глядача, що покладало на нас велику відповідальність.

Колектив вирішив показати угорцям та їхнім гостям з інших країн своє свято закінчення збору врожаю - «Обжинки», сценарій для якого написала п. Ірина Король. Наскільки ми зрозуміли, у Кішкунгалаші високо оцінюється чистий, автентичний (першоджерельний) фольклор, тому серед наших композицій була і правдива фольклорна коломийка.

Наші латканки, весільні обрядові коломийки надзвичайно сподобалися глядачам. Концерти «Джерельця» проходили з великим успіхом. З угорськими колективами зав'язалися добрі, теплі, творчі стосунки.

Деякий час «Джерельце» не гастролювало - ми займалися будівництвом школи мистецтв. Та й був своєрідний моральний аспект: якщо моршинці їздили на фестиваль в Угорщину, то нехай туди поїдуть і інші стрийські колективи.

Однак цього року в Стрий надійшло цільове запрощення спеціально для нашого «Джерельця». І 13-15 вересня ми побували у Кішкунгалаші. Цього разу ми представили дві програми - «Проводи зими» та «Зустріч весни» (в цих програмах багато ігрових танцювальних моментів). Знову нас тепло вітали, щедро нагороджували оплесками. І, як сказала Пірошка Міко, моршинське «Джерельце» було найкращим колективом серед усіх виступаючих.

У п'ятницю, 13 вересня, тільки-но ми приїхали, нас одразу запросили провести концерт з нагоди великого свята однієї угорської державної нафтової компанії. Дітям це свято дуже сподобалося і запам'яталося. Наступного дня, у суботу, після обіду, по місті Кішкунгалаш пройшла велика колона колективів, що брали участь у фестивалі. Для мешканців міста фестиваль - це передусім величне дійство, свято душі, що вабить барвами веселки не лише різнокольорового вбрання, але й розмаїттям художніх витворів народних умільців. Колона «Джерельця» справді була дуже гарною: прекрасні костюми запашний український коровай, транспаранти, по яких впізнавали, що це йдуть артисти України.

А в завершальний день фестивалю, тобто 15 вересня, під відкритим небом, на головній площі міста відбувся концерт трьох кращих фольклорних колективів. Серед них було і моршинське «Джерельце».

Сподіваюсь, що і в майбутньому ми не втратимо наших дружніх зв'язків, їздитимемо у гості до Угорщини, і кішкунгалашців прийматимемо в себе.

Від автора: Радію, що наші юні моршинці заявляють про себе світові, легко підкорюють нові мистецькі вершини. І хай глядачі «Джерельця» завжди будуть зачаровані до глибини душі і вдячні дітям за їхню любов до гідної пісні.

Леся МАТВІЇВ

Опубліковано: Рідне поле. - 17 жовтня 1996 р. - С. 3.